Я не забуду. Ні того погляду, ні світу,
Що в ті хвилини ти мені подарував.
І я не зможу, бо нема куди мою любов подіти…
І вже нема кому її віддати…Так, як ти мене віддав.
Я не бажаю. Ні, я не жадаю
Ні полум’я, ні помсти і не нагород життя.
Я проклята за щось. Але за що не знаю.
Саме тому я досі і ненавиджу й кохаю..
Й інколи я зовсім забуваю,
Що я не маю для таких, як ти, і краплі співчуття.
Я не радію, але й не сумую.
Бо те, чого немає, не болить.
Терпляче до світанку я лиш час рахую.
Можливо, разом з ранком й це кохання догорить.
*****
Не та вже. Бо солодка помста губить.
Не той вже. Бо сам зрадив почуттям.
Навіщо нам питання типу любить чи не любить?
Я все одно життя своє змінити вам не дам.
Вже не таке яскраве сонце наді мною.
Та мене все одно спокушує безхмарна та блакить.
Хто муки ті, пошуткувавши, взяв й назвав любов’ю?
Хіба від того, що люблю, ось так болить?
Не мрію більше. Це дитяча звичка стара.
І на душі у мене зовсім не печаль.
Якби й раніше я це знала
Моїм супутником не став би жаль.
******
Посвящается «Одной ночи соблазна»Г.Фоули
Так рушиться мой мир. Ты вновь уходишь.
И говоришь, что, может, не вернешься никогда.
Что ты не можешь так, что защитить меня лишь хочешь
Ценою жизни. Вот в чем вся беда.
Вот так горят мосты. Какой мне смысл
Жить в мире, где тебя уже и нет?
Ты не пришлешь мне тайных писем,
И не коснешься губ моих в ответ.
В твоих глазах есть твердость, непоколебимость.
Ты можешь навсегда уйти, а как же я?
А как же та бездонная и сладкая решимость?
Теперь на карте больше. Мы - семья.